Той, хто присвятив своє життя боротьбі за Україну, навіть через десятиліття чужини повертається на рідну землю, бо нація пам’ятає своїх борців, а державність тримається на іменах людей, які не дозволили зникнути самій ідеї незалежної України.
Саме таким стало повернення праху Андрія Мельника, одного з покоління українських воїнів, які продовжували боротьбу навіть після втрати власної держави. Поруч із ним на рідну землю повернулася і його дружина Софія Федак-Мельник, яка розділила з ним роки еміграції, переслідувань та життя далеко від України.
Андрій Мельник був одним із засновників Української Військової Організації, Січових Стрільців і Проводу Українських Націоналістів, а його шлях пройшов крізь бої Армії Української Народної Республіки, створення Куреня січових стрільців, яким пізніше командував його друг Євген Коновалець, та роки безперервної боротьби за право України мати власну державу навіть тоді, коли українське питання для багатьох держав мало бути остаточно знищеним.
Саме такі діячі формували середовище українського національного спротиву, завдяки якому згодом народилася боротьба Карпатської України, а сам дух січового стрілецтва, дисципліни та честі став прикладом для тих поколінь українців, які у різні часи брали до рук зброю за право своєї нації жити у власній державі.
Його життя припало на період світових воєн, окупацій, політичних переслідувань і концтаборів, проте навіть у вигнанні Андрій Мельник залишався серед тих, хто зберіг українську державницьку ідею, продовжуючи працювати задля майбутнього України тоді, коли сама боротьба здавалася приреченою.
Незалежність України тримається на людях, які були готові віддати за неї власне життя, власні роки та навіть можливість повернутися додому за життя.
Слава українським борцям усіх поколінь.
З поверненням, Вождю.
