На рідній Сумщині відвідав школу у Попівській громаді. Передусім, щоб подякувати вчителям за їхню працю, яка сьогодні, на моє переконання, залишається абсолютно недооціненою.
Освітяни прикордоння працюють у значно складніших умовах, ніж їхні колеги в безпечніших регіонах. Постійна небезпека, тривоги, близькість до кордону, відтік населення, усе це створює додаткове навантаження, яке держава має враховувати. Водночас значна частина фінансування, грантів та інвестицій спрямовується на Захід України, де активно будуються нові укриття, розвивається інфраструктура, релокується бізнес.
Натомість громади Сумщини часто залишаються без належної підтримки. Такий підхід не є справедливим. Не може бути однакових умов для регіону, який живе під постійною загрозою та ударами, і для територій, де люди спокійно планують розвиток і не прокидаються вночі від вибухів.
Переконаний: уряд має запровадити окрему систему підтримки для педагогів нашого регіону. Йдеться про додаткові доплати за роботу в складних умовах прикордоння, цільові субвенції для громад, фінансування укриттів та збереження шкільної мережі. Ми повинні захистити освітян, щоб діти могли довчитися у своїх школах, щоб не зникали сільські школи, які є центрами життя громад.
Ми живемо поруч із дурним сусідом, і ця реальність нікуди не зникне. Ми будемо боротися, щоб Сумщина не була прифронтовою територією, а мала всі можливості для розвитку та підтримки людей, які тут залишаються і працюють.
Під час візиту нагородив подякою Кривенко Руслану Анатоліївну за значний внесок у розвиток освіти громади. Саме на таких людях тримається надія на майбутнє наших дітей.
