Тепер про хороше. В указі все ж врахували деякі мої пропозиції, про які говорив давно.
Перше - дозволили зараховувати в розпорядження командира військовослужбовців, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною не лише, у разі розформування частини та за відсутності можливості перемістити на вакантну посаду. Фактично, привели Положення у відповідність до закону.
Свого часу в 2022 році Верховний Суд визнав незаконною відповідну норму, оскільки вона не гарантувала призначення військовослужбовців на рівнозначні посади після повернення з відпустки. Ситуацію вирішили, але трохи в дивний спосіб.
Після рішення суду в Положенні передбачили, що зараховувати таких військовослужбовців у розпорядження можна, але лише у разі розформування військової частини та за відсутності можливості перемістити такого військовослужбовця на вакантну посаду. І паралельно Рада ще в 2024 році внесла відповідні зміни до закону, якими передбачила можливість зарахування в розпорядження та обов'язок командира після повернення призначити на попередні або на інші, не нижчі за попередні, посади. Тобто, утворилась колізія.
Проблема ж полягала в тому, що у разі вибуття у відпустку на 3 (або й на 6 за медичними показниками) років, посада все одно залишалась укомплектованою. Відповідно неможливо було призначити когось на це місце, лише допустити до ТВО. Тому існувала практика, коли військовослужбовців з таких посад переміщували в запасні підрозділи. Тепер же для командирів це не становитиме проблеми, а військовослужбовці після повернення гарантовано отримають рівнозначну посаду.
Друге - дозволили призначати військовослужбовців, визнаних ВЛК придатними до служби в підрозділах забезпечення, ТЦК і т.д. за їх згодою і за клопотанням командира призначати на посади в частинах бойового складу. По аналогії з визнаними після поранення бійців непридатними.
Потреба виникла з реальних життєвих прикладів. Адже були в нас ситуації, коли боєць після отриманого поранення (зокрема, низької ампутації) згідно ВЛК міг служити виключно у визначених видах небойових підрозділів. При цьому, завдяки хорошому спортивному протезу і реабілітації від патронатної служби, хотів і цілком здатен був виконувати функції пілота БПЛА чи екіпажу техніки. Та й батальйон готовий був прийняти свою людину в сім'ю на бойову посаду, про що клопотав.
Більше, на фоні того, що визнаним повністю непридатними до служби дозволили під час воєнного стану проходити службу на будь-яких посадах, виглядало трохи абсурдно. Адже, грубо кажучи, якщо у військовослужбовця ампутація вище коліна, то він міг служити ким завгодно: від штурмовика до тиловика. А якщо нижче - то згідно ВЛК йти тільки в тилові частини. Тепер ця ситуація буде вирівняна.
Словом, указ викликав неоднозначне враження. Деякі положення порадували, деякі викликали більше питань, ніж відповідей. Сподіваюсь, що відповіді на ці питання знайдуться.
