Щоб ви розуміли якою оптикою я зараз бачу все, що несеться по плівкам Міндіча.
Уявіть собі, що десь за 2.5 роки після початку повномасштабки вас кличуть в Офіс Президента в складі великої групи волонтерів, ветеранів та активістів поговорити про нагальні суспільні теми, зокрема про забезпечення фронту.
Ви всі йдете, щоб озвучити які грандіозні проблеми з забезпеченням, з підготовкою, пояснити, що волонтери вже не вивозять і давно пора включатися державі.
Наради такі відбуваються вкрай рідко, але на кожній представники влади вас запевняють, що питання фронту, забезпечення дронами, життя наших військових це пріорітет.
Більше того, в знак відкритості на одній з зустрічей тодішній керівник офісу дав всім присутнім свій контактний номер: мовляв, якщо серйозні, невідкладні для країни і фронту питання - звертайтеся в будь який час.
Звісно люди пробували використати цю можливість кожен по своїй темі - хтось по адвокації зброї для України, хтось по критичним питанням антикорупції, хтось по захисту прав людини і звільненню полонених.
Пам'ятаю як на одній зустрічей питання наших полонених підняв щойно звільнений з полону мій побратим, правозахисник Максим Буткевич. Тільки день як звільнився сам і тут же використав це запрошення в ОП щоб помогти іншим.
Я особисто використовувала будь яку можливість щоб підняти питання забезпечення фронту дронами і військовими технологіями. Всі 12 років війни я писала і дзвонила всім представникам влади до кого могла достукатись.
І Полтораку, і Рєзнікову, і Загороднюку, і Федорову, і Умєрову, і Єрмаку, і Сирському, а до цього Залужному - я старалась надати актуальну інформацію по БПЛА, і якщо часу на зустрічі майже не було то хоча б написати текстом.
Умєров навіть кілька разів тоді мені особисто відповів, запросив зустрітися.
Єрмак теж відписував на повідомлення волонтерів, дзвонив, слухав, які питання є актуальними.
Кілька разів він мені теж дзвонив і питав, яка реальна ситуація на фронті, пояснював наскільки складно домовлятися з партнерами про зброю, що на керівництво країни здійснюється постійний тиск, щоб здати державні інтереси.
Я підкреслювала, що дуже важливо не гратись в політичні ігри, не роз'єднувати країну, не прогинатись під геополітичний тиск і ставити державний інтерес на перший план.
Про уряд національної єдності, важливість зберегти незалежні антикорупційні органи, і звісно в першу чергу про те галузь військових технологій.
Єрмак відповідав, що команда президента робить все можливе щоб втримати країну, наводив аргументи, де він особисто включається, які проекти рухаються, з якими країнами працюють щоб створити коаліційний тиск на Путіна, щоб отримати зброю та інший вплив для перемир'я на умовах України.
В мене вже багато років немає жодних іллюзій щодо політиків.
Але всі тоді відмічали, що політики ОП в розмовах намагалися комунікувати як нормальні люди, наче їм не байдуже і теж болить як і всім нам. А головне - що вони розуміють масштаб ризику і високу ймовірність втратити державність.
В мене немає манери відхрещуватись і казати, що вперше бачу людину, навіть якщо вона під слідством.
Рідко, але були робочі наради і зустрічі з Єрмаком, де він завжди давав зрозуміти що для нього питання фронту пріорітетні. Наскільки він був щирим з людьми?
Тепер можна співставити з тим, що стало відомо всім нам по матеріалам слідства.
Так от, подивіться тепер на це з цієї оптики:
Є люди, які вас на зустрічах, в телефонних розмовах, текстовими повідомленнями кілька разів запевняють, що війна це спільна біда. Що їм теж важливо і боляче.
Що вони думають в тих же категоріях, що всі ми, весь народ.
У вас немає іллюзій, політики завжди політики. Але вам хочеться вірити що принаймні частково це відповідає дійсності. Що вони теж люди.
А потім плівки Міндіча, і ви розумієте, що можливо вам підтверджували як важливі дрони для фронту, казали у відповідь: Героям Слава - а в цей момент думали про відкати, дачі і схеми.
