https://telegra.ph/file/fab554b501ddcb95ff9a9.jpgУкраїнські народні казки проти російскої окупації
Дід, баба і вовк співак
Жили собі дід та баба. Жили вони не в селі, а хатка їхня стояла в дрімучому лісі. От прийшла весна. Дід і баба приготувалися і ждуть гостей. Ждали вони, ждали — ніхто до них не йде: хата далеко від села. І зажурилися старі. Але чують: хтось стука. Дід і баба зраділи, до вікна біжать. Але чують:
— Дозвольте заспівати!
Дід і баба в один голос:
— Співайте!
Раптом товстий голос каже:
— А в діда, діда перша ягничка,
Друга теличка,
Третя баба,
Давай, діду, ягничку!
Дід каже, що не дам, баба каже, що не дам, вона в нас одна. Вовк як почав стукати, грюкати у вікна і в двері, аж хата трясеться, і кричить:
— Давай, бо й тебе з'їм!
Що було робити дідові? Узяв та й вивів ягничку. Взяв вовк ягничку на плечі та й поніс у ліс. З'їв вовк ягничку і знову приходить. Підходить до вікна, гукає:
— Дозвольте заспівати!
Дід відповідає:
— Нема чого давати!
А вовк стукає, грюкає, добивається:
— Дозвольте, бо й вас з'їм!
Дід і каже:
— Співай.
Вовк знову співає:
— А в діда, діда перша ягничка.
Друга теличка,
Третя баба,
Давай, діду, теличку!
Дід плаче, баба плаче, а вовк стукає, грюкає. Як раптом пролунали постріли.
-Дід, баба, пустіть мене до хати, мені страшно.
Дід відчинив двері, та вирішив врятувати вовка.
-Хто це? Мисливці? - злякано спитав вовк.
-Добрий дєнь, ми рускіє салдати! - почулось у дворі.
-Які ще російські солдати? Це українська казка. - Відповіла бабця.
-Ми прішлі вас спасать!
-Рятувати? Нас не требя рятувати! Йдіть на хуй! - сказав Дід.
-Правильно, у цій казці я негативний персонаж! - Крикнув вовк.
-Ну тагда ми тут у вас немного момарадьйорім. Вот етого тельйонка забєрйом.
-Це моя теличка! - крикнув дід.
-Це моя ... - вовк хотів сказати, але поглянув на діда, який його врятував. - Добре, твоя теличка.
-Я забіраю. Скоро вернємся.
Солдат забрав теличку і пішов. Cіли дід, баба та вовк і думають що їм робити. Та вирішили повбивату цю русню тупорильну. Дід пішов за рушницею, бабця вирішила наготувати пиріжки з отрутою, а вовк почав точити свої клики.
Сидить русня тупорильна у лісі та поїдає теличку. Як раптом виходить до них баба з підносом, на якому пиріжки.
-Хлопці, дякую вам що вирішилі нас врятувати. Ось я вам пиріжків наготувала.
-Одумалась? Давай своі пірожкі. Нє отравлєниє хоть?
-Та хай вам грець. Звісно, що ні! Дуже смачні, нехай кожен спробує.
-А может ти тоже попробуєш?
-Та я поки готувала, дуже наїлася. Їжте синочки.
-Давай я попробую. - сказав один солдат та взяв пиріжок.
Відкусивши один раз він одразу ж почав ригати кровю. Баба не пожаліла отрути. Він виригав усі свої нутрощі.
-Ти шо натворіла?
Другий солдат схопив свій автомат та одразу ж отримав кулю в лоба і топурильна голова русні розлетілась на маленькі шматочки. Мозку там було не багато.
-Я вас зараз повбиваю.
Закричав третій солдат та хотів стати на ноги, але впав. Він не помітив, як вовк йому обгризав усі ноги до коліна. Солдат був у жахі та на залишках своїх ніг побіг у ліс.
-Я можу його наздогнати. - Сказав вовк.
-Не треба. Нехай на колінах повернеться до своїх і вони побачать що їх тут чекає.
Сіли дід, баба та вовк святкувати. Три дни і три ночі гуляли та так пісні співали, що голоса позривали. І живуть вони дружно та без русні.
