Аналітичні центри закликали владу переглянути законопроект про впровадження ПДВ для ФОП з оборотом понад 1 млн грн
Мінфін оприлюднив документ, який пропонує: зобов’язати реєструватися платниками ПДВ усіх ФОП на спрощеній системі, якщо їхній річний оборот перевищує 1 млн грн.
У пояснювальних матеріалах (аналіз регуляторного впливу, АРВ) Мінфін пише, що результат буде таким:
- вигода для бюджету: приблизно 40,1 млрд грн додаткових доходів;
- витрати держави: 0,179 млрд грн;
- отже, “чистий ефект” нібито 39,9 млрд грн;
- додаткові витрати бізнесу Мінфін оцінює у 2,09 млрд грн на рік;
- а витрат громадян, за їхнім розрахунком, “немає”.
Але аналітичні центри, які переглянули законопроєкт і АРВ, кажуть прямо: такі розрахунки не відповідають реальності.
Що саме не сходиться
1) У АРВ не врахували, що платитимуть споживачі
ПДВ – це податок на кінцеве споживання. Тобто додаткові гроші в бюджет планують отримати за рахунок кінцевого покупця. А це означає: громадяни понесуть додаткові витрати, і їхній розмір фактично буде на рівні заявленого фіскального ефекту.
2) Мінфін занизив реальні трудовитрати на адміністрування ПДВ
У АРВ закладено припущення (джерело не пояснено), що підприємцю потрібно лише 56 людино-годин на рік додатково для адміністрування ПДВ.
Але статус платника ПДВ майже завжди означає повноцінний бухгалтерський облік, який мікробізнес часто не веде за своєю моделлю роботи.
Що кажуть дослідження:
- Світовий банк: український бізнес витрачав лише на податкове адміністрування в середньому 74,4 дня на рік, тобто 595 людино-годин.
- CASE Україна (2025): середня різниця в трудовитратах на податкове адміністрування між платниками єдиного податку без ПДВ (але з найманими працівниками) і з ПДВ – 140,2 людино-дня на рік. Це приблизно у 20 разів більше, ніж у розрахунку Мінфіну.
Тобто проблема не “в кількох формах у кабінеті”, а в тому, що ПДВ для мікробізнесу = інша складність обліку, ризики та постійна бюрократія.
3) Мінфін рахував витрати за мінімальною зарплатою, але облік – це кваліфікована робота
У розрахунках Мінфіну використано мінімальну зарплату. Але облік ПДВ – це робота бухгалтера (часто навіть якщо на неповний день), і вона коштує дорожче. У підсумку витрати бізнесу в АРВ виходять штучно заниженими.
За оцінками, реальні непродуктивні витрати для 660 тис. підприємців, на яких (за оцінкою Мінфіну) пошириться регулювання, складуть:
- від 61,4 млрд грн на рік (оцінки трудовитрат за даними Світового банку, без повного обліку),
- до 115,7 млрд грн на рік (оцінка трудовитрат з повним обліком – CASE Україна).
І це ще “мінімум”. Бо:
- значна частина “спрощенців” працює в роздрібній торгівлі;
- після ухвалення закону різко зросте попит на бухгалтерів, а отже подорожчають їхні послуги через дефіцит;
- додайте витрати часу й грошей на перевірки, ризики штрафів, блокування документів тощо.
Плюс є ще один наслідок: ініціатива стимулюватиме тінізацію – “дроблення”, приховування оборотів, перехід у неформальну зайнятість. Тому на практиці теоретичні 28–40 млрд грн можуть виявитися в рази меншими.
Окремий ризик – удар по місцевих бюджетах: вони можуть втратити надходження від єдиного податку без компенсації. А для мікробізнесу з оборотом 1 млн грн легальна робота стає менш доцільною.
Також реформа не б’є по ключових схемах ухилення (контрабанда, “сірий” імпорт, підміна трудових відносин) і створює ризики для зайнятості та відновлення економіки, особливо в прифронтових регіонах.
Що пропонують аналітики
🔹Досвід Західної Європи (пороги 85–100 тис. євро) показує: високий поріг зменшує адмінтягар, підтримує самозайнятість і знижує неформальність (рекомендації ОЕСР). З урахуванням того, що адміністрування ПДВ в Україні складніше, поріг для України на старті має бути вищим за європейський.
🔹Провести експертну нараду за участі Мінекономіки, Мінфіну, профільних депутатів та аналітиків, узгодити єдину методологію розрахунків, зробити повний розрахунок впливів – і лише тоді визначати оптимальний поріг та пакет заходів проти “сірих” схем.
