http://telegraph.controller.bot/files/682903421/AgACAgIAAxkBAAIhBGnOsYUAAVPScu96QJfdMwrEcOXQcAACFxlrG6l0cEqBYJEcWV2RAgEAAwIAA3gAAzoE новини про те, що вбивцею військового у Львові може бути інспектор митниці, в соцмережах понеслося. «Привілейований», мовляв, а не «простий трудяга». Хтось навіть написав мені в коментарях: «Бандитські розборки митника з ТЦКшником»…
Так, ніби від посади щось принципово змінюється.
Усі ці «митники», «чиновники» і «посадовці» – це ті самі люди з того ж суспільства. Вони не падають з неба і не виростають в окремій касті.
Вчора це були звичайні студенти, сусіди, знайомі, люди з тих самих дворів і міст.
Сьогодні вони на посадах.
Завтра на їхніх місцях будуть інші – з того ж середовища.
І якщо в суспільстві нормалізується агресія, хамство, зневага до військових, спроби «вирішити питання», пошук схем і виправдання насильства — це само собою туди і перенесеться. У митницю, у поліцію, у владу, у будь-які кабінети.
Бо ці люди не з іншої реальності.
Вони продукт того ж самого середовища.
Казати «це не простий, це привілейований» – це знову спроба відмежуватися. Ніби є якісь «вони», «інші». Але «інших» немає. Є ті самі громадяни, просто на різних посадах.
Можливо, в тому і суть проблеми. Поки до посадовців ставляться як до «недоторканних» і «особливих», у їхніх середовищах і зберігається відчуття вседозволеності.
Треба сприймати їх як звичайних людей. З тією ж відповідальністю, з тими ж правилами, з тими ж наслідками. Тоді і свавілля поменшає. Зникне ілюзія, що посада дає інший «статус» перед законом і перед суспільством.
![Бати читают новости [БЧН] Profile](/_next/image?url=https%3A%2F%2Fcdn.tgdio.com%2Fchannels%2F2025%2F10%2Fbatyachitaet.webp&w=256&q=75)