🇲🇱 Тут ще вчора Tinariwen виклали нове відео. А я їхній давній поціновувач. Проте дізнався про них я не завдяки їхній музиці, а через буремні події в Малі і невідомих українців, які, ймовірно, там брали участь.
Років шість тому я читав у Вікіпедії статтю про туарезьке повстання 2012-го року і натрапив на згадку про якихось "українських найманців", які допомагали малійському уряду придушувати повстання, але в них нічого не вийшло. "Шоооо?!" — подумав я і, клікаючи по лінках, швидко провалився у кролячу нору Вікіпедії.
Так я дізнався, що посеред Сахари біля малійсько-алжирського кордону існує поселення Тессаліт. І що 2012-го році місцеву малійську військову базу оточили азавадські сепаратисти разом із своїми джихадистськими союзниками, а українські пілоти намагалися прорвати цю блокаду.
Саме в тому місці народився Ібрагім аг Альхабіб, засновник туарезького гурту Tinariwen. Коли йому було чотири роки, малійська влада стратила його батька, звинувативши у допомозі туарезьким повстанцям. На очах маленького Ібрагіма малійські солдати розстрілювали його односельців.
Ібрагім стає біженцем в Алжирі. Там він захоплюється музикою і майструє собі першу гітару з порожньої каністри. У дев'ятнадцять років Ібрагім нарешті отримує справжній інструмент і знаходить однодумців, щоб грати музику.
За п'ять років вони всі вирушають тренуватися до військових таборів Каддафі в Лівії, але згодом розуміють, що Каддафі збирається відправити їх воювати до Лівану чи Палестини, і їдуть звідти. Але в тренувальних таборах вони поповнюють свій склад і починають записувати музику на аудіокасети, які, як кажуть, малійська влада оголосила незаконним через політичні тексти.
1990-го року відбувається чергове повстання туарегів, і половина ансамблю вирушає воювати за незалежність, а після підписання мирних угод повертається до творчості.
Гурт гастролює туарезькими селами, потім потрапляє на очі французькому менеджеру, починає їздити Європами-Америками, отримує "Греммі" за найкращий world music альбом і зрештою приходить до успіху.
2012-року на північному сході Малі знов починаються бої. Інсургенти відбивають атаки урядових військ та проголошують незалежну державу Азавад. Одні з учасників повстання, джихадисти Ансар-ад-Дін заявляють, що музиці Сатани не місце у новоствореній ісламській країні і спалюють інструменти гурту.
Згодом ансараддинівці пробують схопити музикантів, але всім, окрім одного гітариста, вдається втекти — його, на щастя, відпустять за кілька тижнів. Зараз Tinariwen гастролюють по всьому світі, але, очевидно, не по своїй батьківщині.
Власне, про все це я вирішив написати, бо сюжет нового кліпу — це історія двох туарезьких дітей, які зростають і намагаються творити музику у, м'яко кажучи, нестабільному середовищі. Цей сценарій був натхнений як раз біографіями самих музикантів, хоча події і відбуваються у сучасному сеттінгу — всі персонажі і політичні а́ктори легко впізнавані.
https://www.youtube.com/watch?v=zsjWb8wEMGc